Не бойся слышать голос Бога,
Почувствуй лёгкий ветерок,
Что тянет так теплом с порога,
Он не придти к тебе не мог.
Не бойся ждать, не бойся верить,
Не бойся к Господу воззвать,
Не бойся все Ему доверить,
Ему ты можешь доверять.
Не бойся взять ты Царство Божье,
Что Бог тебе благоволил.
И не беги по бездорожью,
Он благодатью устелил
Твои пути, твои дороги
И твой нелегкий путь земной,
Чтоб каждый день быть ближе к Богу,
Чтобы идти к Нему - домой!
Не бойся ты определиться,
Что только с Богом, только с Ним,
Не бойся ты ему открыться,
Назвать Спасителем своим.
Сказать не бойся людям твёрдо,
Что Он - твой Бог, а ты - Его.
Не будь как мир, таким же гордым,
И не стесняйся ничего.
Не бойся видеть эту землю -
Обетованную, твою,
И если страх тебя объемлет,
Распни ты скованность свою.
Ту землю Бог тебе покажет,
Её увидишь впереди.
Твой верный Ангел тихо скажет:
"Не бойся и в неё войди!"
Не бойся быть ты к Богу ближе,
Благословения просить,
Никто не будет в Нем постыжен.
Не бойся ты Его любить!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
Крик души : Мамочка! Не губи! - Наталья Добында Просто была поражена легкомыслием двух ребят, обсуждавщих в "маршрутке" беременность подруги одного из них. "Папочка" чуть ли не с гордостью заявил: "Не знаю, думаю, ребенка уже нет, так как я купил ей таблеток на 68 гривень"...